

Мистецтво зі штучним інтелектом – це не просто ще один мазок у світі цифрового мистецтва. За допомогою мистецтва зі штучним інтелектом ви передаєте підказки (текстові інструкції) в генератор на основі штучного інтелекту, який потім створює нові та унікальні твори мистецтва на основі цих інструкцій. Цей процес відкриває нові горизонти для творчості, дозволяючи митцям експериментувати з формами, кольорами та композиціями, які раніше були важкодоступними.
Ці інструменти використовують можливості алгоритмів і машинного навчання для створення, коригування та імітації існуючих зображень. Хоча штучний інтелект може створювати ці зображення самостійно, саме ваш унікальний людський дотик, що працює в тандемі з точністю машини, оживляє витвір мистецтва. Взаємодія між людською креативністю та обчислювальною потужністю створює синергію, яка розширює межі традиційного мистецтва.
Генеративне мистецтво використовує алгоритми машинного навчання для створення надзвичайно непередбачуваних візуальних ефектів. Користувач може встановити деякі основні правила для штучного інтелекту, на які він може спиратися, або дозволити йому розгулятися зі своїм власним «творчим процесом». Ця гнучкість дозволяє досліджувати широкий спектр художніх можливостей – від абстрактних композицій до реалістичних зображень.
Передача стилю – це мода на змішування та поєднання, якою керують нейронні мережі. Наприклад, можна взяти стиль картини Ван Гога й накласти його на фотографію міського пейзажу, створивши захопливу суміш, яка виглядає водночас знайомою та новою. Така технологія відкриває безмежні можливості для художнього експериментування та створення унікальних візуальних наративів.
Зі зростанням популярності AI у творчій сфері виникають питання щодо ролі художника та прав інтелектуальної власності у цифровому просторі. Де закінчується вплив художника й починається вплив машини? Хто є справжнім власником такого мистецтва? На даний момент немає однозначних відповідей на ці складні питання. Дискусія про авторство та права власності продовжує розвиватися разом з технологією, вимагаючи нових підходів до розуміння творчості в цифрову епоху.
Основою традиційного мистецтва є людина. Воно є втіленням почуттів, спогадів та натхнення. Кожен мазок, лінія чи музична нота відображають пристрасність і уяву митця. Традиційне мистецтво несе в собі унікальний відбиток особистості творця, його життєвий досвід та емоційний стан у момент створення.
AI-мистецтво, своєю чергою, створюється за допомогою алгоритмів і моделей машинного навчання. Хоча ці алгоритми створюються та налаштовуються людьми, сам процес творчості виконується машиною. Штучний інтелект аналізує величезні обсяги даних, виявляє закономірності та генерує нові зображення на основі цих паттернів, створюючи роботи, які можуть бути як передбачуваними, так і несподіваними.
Джерело натхнення: Людина знаходить натхнення у емоціях, природі, особистому досвіді та культурному контексті, тоді як AI ґрунтується виключно на даних та алгоритмічних паттернах, виявлених під час навчання.
Послідовність: Традиційне мистецтво – це унікальні твори, важко повторювані з тією ж магією та емоційним зарядом. AI може створювати подібні роботи стабільно й передбачувано, забезпечуючи високий рівень консистентності.
Почуття: Штучний інтелект не ридає у своє полотно після важкого розриву. Він не «відчуває» в людському розумінні – він обробляє інформацію та генерує результати на основі математичних моделей. Тим часом традиційне мистецтво часто схоже на необроблені емоції, розмазані на полотні, що робить кожен твір глибоко особистим.
Еволюція: AI-інструменти можуть вдосконалюватися, вчитися на фідбеку та створювати більш витончені роботи з кожною ітерацією. Вони здатні швидко адаптуватися до нових стилів та технік завдяки постійному навчанню.
Універсальність: AI можна навчити працювати з багатьма стилями й навіть змішувати їх, створюючи гібридні форми мистецтва. Ця гнучкість дозволяє експериментувати з різними художніми напрямками одночасно.
Намір: У традиційному мистецтві часто є чіткий посил або повідомлення, закладене автором. AI діє без емоційного задуму, базуючись виключно на виявлених паттернах та статистичних закономірностях у навчальних даних.
Створення мистецтва за допомогою штучного інтелекту є захоплюючим процесом, який поєднує в собі складні алгоритми та величезні обсяги даних. Різні моделі AI, такі як моделі дифузії та генеративно-змагальні мережі, стали потужними інструментами для створення різноманітного художнього контенту. Кожна з цих технологій має свої унікальні підходи та можливості, що дозволяє художникам вибирати найбільш підходящий інструмент для реалізації своїх творчих ідей.
Моделі дифузії працюють за принципом поступового вдосконалення. Вони не створюють зображення миттєво, а починають з базової структури і поступово її уточнюють. Це схоже на процес роботи скульптора, який починає з грубої форми і вирізає деталі, поки не отримає завершений твір. Такий підхід забезпечує високу якість та деталізацію фінального результату.
Ці моделі належать до окремого класу генеративних моделей, які імітують випадковий процес дифузії, щоб перетворювати прості розподіли даних, наприклад, гаусівський шум, у складні структури, такі як реалістичні зображення тварин, пейзажі чи портрети. Процес базується на математичних принципах, що дозволяють контролювати якість генерації на кожному етапі.
Як це працює:
Процес починається зі зразка цільових даних, наприклад, високоякісного зображення з навчального набору.
Потім до цього зразка поступово додається шум у декілька етапів, доки він не стає схожим на простий розподіл, як-от гаусівський шум. Цей етап називається «прямий процес» і може включати сотні чи тисячі кроків.
Основне завдання моделі дифузії — виконати цей процес у зворотному напрямку. Вона починає з простого, повністю зашумленого зразка і знімає шум крок за кроком, поступово відновлюючи оригінальні дані та структуру зображення. Після завершення навчання модель може створювати абсолютно нові зразки, починаючи лише з випадкового шуму і використовуючи відпрацьовані функції зняття шуму.
Уявіть дві нейронні мережі: одна створює мистецтво, а інша його оцінює. Це і є принцип роботи генеративно-змагальних мереж (GAN). Перша мережа називається генератором, а друга — дискримінатором. Ця архітектура створює динамічну систему взаємного навчання, де обидві мережі постійно вдосконалюються.
Генератор: Його завдання — створювати переконливі зображення з випадкового шуму. Він починає з випадкового вектора і поступово, отримуючи зворотний зв'язок від дискримінатора, покращує свої результати, навчаючись створювати все реалістичніші та деталізованіші зображення. З кожною ітерацією генератор стає більш досконалим у імітації реальних художніх творів.
Дискримінатор: Його роль полягає у розрізненні реальних зображень з навчального набору та тих, які створив генератор. Він надає генератору детальний зворотний зв'язок щодо якості його зображень, вказуючи на слабкі місця та невідповідності. Дискримінатор також постійно навчається, стаючи більш чутливим до тонких деталей.
Генератор намагається створювати дедалі реалістичніші зображення, які можуть обдурити дискримінатор, а дискримінатор удосконалюється у визначенні різниці між реальними та згенерованими зображеннями. Мета полягає в тому, щоб генератор створював зображення настільки переконливі, що дискримінатор не міг би їх відрізнити від справжніх творів мистецтва. Коли досягається така рівновага, система вважається навченою.
NST можна назвати ідеальним «блендером мистецтва». Ця технологія захоплює візуальну сутність одного зображення і гармонійно поєднує її зі стилем іншого. Метод базується на глибоких згорткових нейронних мережах, які оптимізують зображення так, щоб воно відповідало змістовим особливостям одного зображення (наприклад, фотографії) і стилістичним особливостям іншого (наприклад, класичної картини). Процес включає складні математичні обчислення для балансування між збереженням змісту та передачею стилю.
Ця техніка дозволяє гармонійно поєднувати сучасний зміст і культові художні стилі, створюючи нову перспективу для знайомих візуалізацій. Наприклад, можна перетворити звичайну фотографію на твір у стилі імпресіонізму, кубізму чи будь-якого іншого художнього напрямку, зберігаючи при цьому оригінальний зміст зображення.
Варіаційні автокодери працюють у сфері можливостей та ймовірностей. Вони визначають основні характеристики та закономірності у наборі зображень і створюють нові варіації, які зберігають ці ключові особливості. Завдяки вивченню складних багатовимірних просторових структур художники можуть створювати унікальні візуальні матеріали, які натякають на оригінальне натхнення, але залишаються абсолютно новими творами. Ця технологія особливо корисна для генерації варіацій на задану тему.
VAEs формують так званий «латентний простір» – багатовимірне математичне представлення, у якому різні точки відповідають різним варіаціям створюваного контенту. Це дозволяє художникам не лише генерувати випадкові зображення, але й свідомо керувати процесом генерації, переміщуючись у цьому просторі та досліджуючи нові творчі можливості. Наприклад, можна плавно трансформувати одне зображення в інше, створюючи цікаві перехідні форми.
Мистецтво, створене штучним інтелектом, кидає серйозний виклик традиційним уявленням про авторство та інтелектуальну власність. Наприклад, Акт про авторське право, дизайни та патенти Великобританії 1988 року визнає існування комп'ютерно згенерованих робіт, але неоднозначно стверджує, що автором є особа, яка здійснює «необхідні дії для створення роботи». Ця формулювання залишає простір для різних тлумачень у контексті сучасних AI-технологій.
У випадку літературного, драматичного, музичного чи художнього твору, створеного комп'ютером, автором вважається особа, яка виконала необхідні дії для створення роботи.
У зв'язку з цим виникають складні юридичні питання: чи є автор особою, яка вводить текстовий запит в AI-систему? Чи це розробник, який навчив та запрограмував AI-модель? А може, це компанія, яка володіє навчальними даними? Відсутність чітких відповідей створює правову невизначеність, яка може призвести до судових суперечок та гальмувати розвиток галузі.
Суд Європейського Союзу визначає, що роботи захищені авторським правом, якщо вони є «власним інтелектуальним творінням автора». Це означає, що робота повинна відображати особистість, творчий вибір та унікальне бачення автора. Але чи може штучний інтелект, позбавлений людських емоцій, свідомості та життєвого досвіду, мати особистість у юридичному розумінні? Якщо результат роботи AI не відображає жодної людської «особистості», а є лише результатом математичних обчислень, чи можна на нього поширювати традиційне авторське право?
Це питання стає особливо актуальним, коли AI створює роботи з мінімальним втручанням людини. Деякі юристи стверджують, що необхідний новий тип захисту для AI-генерованого контенту, який відрізнявся б від традиційного авторського права. Інші вважають, що права мають належати особі, яка надала вхідні дані та керувала процесом генерації.
Моделі AI, такі як DALL·E 2, Midjourney та Stable Diffusion, тренуються на величезних наборах даних, які часто включають мільйони зображень, захищених авторським правом, зібраних з інтернету без явної згоди правовласників. Це створює потенційні ризики масового порушення прав інтелектуальної власності. Якщо AI генерує зображення, яке нагадує захищених авторським правом персонажів, унікальні художні стилі живих митців або використовує елементи конкретних творів, це може порушувати чинні права та завдавати фінансової шкоди оригінальним авторам.
Деякі художники вже подали позови проти компаній, що розробляють AI-генератори, стверджуючи, що їхні роботи були використані без дозволу для навчання моделей. Ці справи можуть встановити важливі юридичні прецеденти щодо використання захищеного контенту в машинному навчанні.
Загалом у творчих та юридичних спільнотах зростає заклик до оновлення законодавчих рамок для вирішення проблем, пов'язаних з мистецтвом, створеним штучним інтелектом. Необхідні нові закони, які б врахували специфіку AI-технологій, захистили права традиційних художників та водночас не загальмували інновації у сфері цифрового мистецтва.
Відповідь на це питання залежить від того, як ви визначаєте саму суть мистецтва. Так, генератори мистецтва AI створюють роботи за допомогою алгоритмів і нейронних мереж, без участі традиційних художніх інструментів. У них немає «серця» або «душі», які вони могли б виливати на цифрове полотно. Вони не переживають екзистенційних криз, не шукають натхнення у природі та не відчувають радості від завершеного твору.
Але водночас відсутність емоцій у AI не означає автоматично, що його роботи не можуть надихати глядачів або викликати сильні емоційні реакції. Це ускладнює питання, адже чи не є саме здатність викликати емоції, запалювати уяву та змушувати задуматися однією з головних ознак справжнього мистецтва? Якщо AI-твір змушує вас зупинитися, замислитися або відчути щось глибоке, чи має значення, що його створила машина, а не людина?
Суть мистецтва завжди полягала у здатності комунікувати, передавати ідеї та викликати емоційний відгук у аудиторії. Чи може мистецтво AI справді резонувати з глядачами так само глибоко, як твори людських митців? Досвід показує, що багато людей не можуть відрізнити AI-генеровані роботи від створених людиною, і часто оцінюють їх так само високо. Це наводить на думку, що можливо, справжність мистецтва визначається не походженням, а впливом на глядача.
Генератори мистецтва на основі AI — це одночасно художник, пензель і полотно, об'єднані в одному цифровому інструменті. Вони не мають особистих естетичних уподобань, не обговорюють філософські ідеї з колегами-митцями й, безумовно, не вкладають свої особисті переживання та емоції у створювані роботи. Їхня «творчість» базується виключно на математичних моделях та статистичних закономірностях.
Історично художники завжди використовували інструменти для реалізації своїх ідей – від примітивних печерних фарб до сучасних графічних планшетів. Але у випадку з AI здається, що тепер самі інструменти створюють мистецтво, а роль людини зводиться до формулювання запиту. Чи є це остаточним відокремленням мистецтва від митців? Чи означає це, що традиційна художня майстерність втрачає свою цінність? Ці питання викликають жваві дебати у творчих спільнотах.
Однак варто розглянути й оптимістичний сценарій. AI може стати потужним інструментом демократизації мистецтва, надаючи можливість створювати візуальний контент людям без формальної художньої освіти. Він може прискорити творчий процес професійних дизайнерів та ілюстраторів, звільняючи час для концептуальної роботи. AI може допомогти відновлювати пошкоджені історичні твори або створювати нові інтерпретації класичних стилів.
З огляду на всі ці фактори, майбутнє AI в мистецтві виглядає складним та важкопрогнозованим. Зрештою, його розвиток і впровадження залежатимуть від уважного використання, етичних рамок та подальшої технологічної еволюції. Якщо це зробити правильно, з повагою до прав традиційних художників та з розумінням обмежень технології, AI може започаткувати новий ренесанс у світі мистецтва й поза його межами, відкриваючи невідомі раніше можливості для творчого самовираження.
Штучний інтелект створює мистецтво за допомогою глибокого навчання та генеративно-змаганнєвих мереж (GAN). Ці технології моделюють процес людського малювання, аналізуючи величезні обсяги даних та використовуючи потужні GPU-обчислення для створення унікальних, оригінальних художніх творів.
Популярні AI-інструменти включають DALL-E、Midjourney та Stable Diffusion. Вони генерують зображення на основі текстових описів. Також існують альтернативи як Adobe Firefly, Leonardo.ai та інші платформи для створення унікального цифрового мистецтва.
Авторське право на ШІ-мистецтво залежить від людської творчості та оригінальності. Користувачі володіють правами, якщо вносять оригінальні ідеї та вибір виразу. ШІ-платформи за замовчуванням не є власниками. Обидві сторони відповідають за уникнення порушень авторських прав третіх осіб.
AI мистецтво створює швидко та економно, але має обмежену креативність і емоційну глибину. Людська творчість відзначається унікальною чутливістю та оригінальністю, однак потребує більше часу та ресурсів.
Використовуйте детальні та конкретні текстові підказки,які описують стиль, деталі та концепцію твору. Чітко сформульовані підказки допомагають AI краще розуміти вашу творчу ідею. Включайте специфічні прикметники,описи та стильові посилання для найточніших результатів.
AI-мистецтво розширює інструменти для художників та створює нові можливості доходу, але водночас змінює ринок мистецтва. Це прискорює інновації в творчих індустріях, однак потребує адаптації традиційних форм мистецтва до цифрової епохи.
Так,AI-твори можна використовувати комерційно, але потрібно перевірити умови інструменту генерації та дотримуватися місцевого законодавства щодо авторських прав та прав інтелектуальної власності.











