

Терміни «рецесія» та «депресія» використовують для позначення тривалих періодів економічного спаду. Причинами таких спадів можуть стати фінансові кризи, раптові економічні потрясіння або зміни в настроях споживачів і бізнесу. Розуміння різниці між цими двома типами економічних скорочень важливе для політиків, інвесторів і громадян. У цьому матеріалі розглядаються минулі фінансові кризи як приклади, що пояснюють перебіг глибоких економічних спадів, їхні причини, ознаки та довгостроковий вплив на суспільство.
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ
Рецесія настає, коли економіка припиняє зростати й починає скорочуватися. Більшість фінансових інституцій визначають її як економічний спад зі зниженням активності в кількох секторах. Рецесії тривають місяцями та можуть відрізнятися за глибиною, залежно від причин і ефективності політики реагування.
Уряди й економічні інституції визначають рецесію як спад після двох послідовних кварталів негативного зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Таке технічне визначення дає зрозумілий критерій для фіксації рецесійного періоду. Проте реальний вплив рецесії значно ширший за статистичні показники: вона впливає на зайнятість, споживчі витрати, інвестиції бізнесу та загальну довіру в економіці.
Рецесія може охопити окремий регіон чи країну, але у взаємопов’язаній світовій економіці спади часто поширюються й за межі кордонів. За даними Національного бюро економічних досліджень США (NBER), рецесія — це «значний спад економічної активності, який поширюється на всю економіку й триває понад кілька місяців». Це визначення акцентує увагу на трьох ключових аспектах: глибина, тривалість і масштаб поширення.
Щоб визнати спад рецесією, потрібно враховувати критерії глибини, тривалості та поширення, але лише один із них може частково пом’якшувати наслідки. Наприклад, коротка, але глибока рецесія може впливати так само, як повільна, але затяжна. Взаємозв’язок економік означає, що спад в одному секторі швидко поширюється на інші, створюючи ефект доміно.
Економіка проходить цикли зростання й скорочення, і рецесії можуть бути прогнозованою частиною цих циклів. Такі індикатори, як падіння довіри споживачів, зростання безробіття й падіння цін на акції, можуть сигналізувати про наближення рецесії. Під час рецесії спостерігається стагнація зарплат, зростають ціни на товари першої необхідності, а витрати домогосподарств скорочуються.
Рецесії часто називають «меншим злом» порівняно з депресією. Вони зазвичай коротші й менш руйнівні. За умови ефективної політики, зокрема стимулювання монетарної та фіскальної, економіка відновлюється протягом кількох років.
Причинами рецесії можуть бути інфляційні та дефляційні цикли, лопання цінових бульбашок (наприклад, на ринку нерухомості чи акцій) або уповільнення промислового виробництва. Розуміння цих причин важливе для формування політики й фінансової безпеки під час спадів.
Обвал фондового ринку, підвищення ставок або падіння довіри споживачів можуть ініціювати подібні процеси. Втрачаючи впевненість, споживачі скорочують витрати й збільшують заощадження, що знижує попит на товари й послуги. Це призводить до скорочення виробництва, звільнень і зменшення інвестицій, що запускає цикл спаду.
Наприклад, у період пандемії COVID-19 багато компаній тимчасово чи остаточно припинили діяльність через обмеження та падіння попиту. Це спричинило різке зростання безробіття в усіх секторах. Люди без доходу накопичували борги, що ще більше обмежувало економічну активність і скорочувало споживчі витрати.
Пандемічна рецесія показала, як зовнішні шоки можуть швидко трансформуватись у кризу. Порушення ланцюгів постачання, скорочення міжнародної торгівлі та невизначеність поглибили глобальний спад. Уряди застосували безпрецедентні фіскальні стимули й монетарне пом’якшення, щоб не допустити переходу рецесії в депресію.
Відновлення економіки залежить від повернення людей до роботи й нормальної активності. Зростання зайнятості стимулює витрати, бізнес розширює виробництво, а економіка починає зростати. Проте темпи відновлення можуть бути різними в окремих секторах і групах населення.
Рецесія супроводжується змінами, що впливають на бізнес, працівників і споживачів. Розуміння цих ознак допомагає ідентифікувати рецесію й коригувати політику. Основні індикатори рецесійного періоду:
Рецесії — звичайне явище економічних циклів. З часу завершення Другої світової війни у США сталося 13 рецесій. Яскравим прикладом є Велика рецесія 2008 року, що тривала з грудня 2007 до червня 2009 року.
Головною причиною Великої рецесії стала іпотечна криза на ринку субстандартного кредитування, що спричинила крах ринку житла й глобальну фінансову кризу. Фінансові установи надавали іпотечні кредити позичальникам із низькою платоспроможністю, а потім об’єднували ці кредити у складні фінансові інструменти для продажу інвесторам. Коли ціни на житло впали, а позичальники перестали сплачувати кредити, втрати поширилися фінансовою системою, спричинили банкрутства банків і замороження кредитних ринків.
Статистика щодо Великої рецесії 2008 року:
Велика рецесія вплинула на всі сектори — від виробництва до фінансів і торгівлі. Втім, попри масштаб, це не депресія. Завдяки масштабним фіскальним стимулам і монетарному пом’якшенню вдалося уникнути депресії на кшталт 1930-х років.
Депресія — це набагато глибший і триваліший спад, ніж рецесія. Для неї характерне різке скорочення виробництва, масове й тривале безробіття та падіння міжнародної торгівлі. Такий масштаб і тривалість завдають економіці й суспільству значно більшої шкоди, ніж рецесія.
Під час депресії компанії можуть повністю зупиняти виробництво, закривати заводи, скорочувати експорт і спричиняти крах міжнародної торгівлі. Спад економічної активності зачіпає всі сектори — від виробництва та сільського господарства до послуг і фінансів. На тлі різкого зростання безробіття та падіння доходів споживчі витрати падають, утворюючи спіраль, яку важко зупинити.
Рецесія може обмежуватися окремою країною, а депресія має глобальний вплив через взаємозв’язок торгівлі й фінансів. Приклад — Велика депресія 1930-х, яка тривала десятиліття й охопила майже всі країни. Крах міжнародної торгівлі посилив кризу, оскільки країни захищали внутрішній ринок торговими бар’єрами.
Велика депресія почалася у США в 1929 році з обвалу фондового ринку й тривала до 1939 року, коли Друга світова війна стимулювала економіку. Це був найглибший спад у сучасній історії, який призвів до безпрецедентного безробіття, банкрутств банків і падіння цін на сільськогосподарську продукцію, спричинивши масове зубожіння.
Розуміння ключових відмінностей між рецесією та депресією важливе для політиків і громадян. Основні відмінності наведено в таблиці:
| Аспект | Рецесія | Депресія |
|---|---|---|
| Економічний цикл | Частина нормального циклу; тимчасове скорочення | Глибокий спад, часто значно триваліший |
| Серйозність | Безробіття, скорочення доходів, відкладення інвестицій | Різке падіння промисловості, масове безробіття, скорочення торгівлі |
| Вплив на виробництво | Виробництво сповільнюється, але не зупиняється повністю | Зупинка виробництва, закриття заводів, скорочення експорту |
| Географія впливу | Обмежується окремою країною чи регіоном | Глобальний вплив, кілька країн |
| Історичний приклад | Велика рецесія | Велика депресія |
| Тривалість | Кілька місяців або років | Декілька років і більше |
Велика депресія — найгостріший приклад економічного краху в сучасній історії. У США в цей період спостерігалися такі явища:
Між 1930 і 1933 роками збанкрутували тисячі банків, оскільки вкладники масово знімали кошти, а кредити не обслуговувалися. Це знищило заощадження мільйонів американців і підірвало фінансову систему. Банківська криза суттєво затягнула депресію, оскільки бізнес не міг отримати фінансування, а споживачі — кредити на купівлю товарів.
Велика депресія мала й соціальні, і політичні наслідки. Зубожіння та безробіття спричинили соціальні заворушення, а криза сприяла зростанню радикалізму. Досвід Великої депресії довів необхідність державного втручання для стабілізації економіки та захисту фінансової системи.
Інфляція — це зростання цін на товари й послуги з часом, що відрізняється від рецесії. Через це гроші втрачають цінність, тобто за ту саму суму можна купити менше. Це особливо негативно для людей із фіксованими доходами чи невеликими заощадженнями.
У такій ситуації валюта втрачає купівельну спроможність. Помірна інфляція 2–3% на рік може бути корисною для економіки, бо стимулює зростання й не допускає дефляції. Висока інфляція шкодить споживачам і їхнім накопиченням. Якщо інфляція значно перевищує помірний рівень, це дестабілізує економіку й знижує рівень життя.
Інфляція виникає, коли попит на товари й послуги перевищує пропозицію. За такого сценарію ціни зростають, бо споживачі конкурують за обмежені ресурси. Це так звана інфляція попиту. Інфляція вимірюється у відсотках і означає падіння купівельної спроможності валюти з часом.
Знання різних типів інфляції допоможе зрозуміти, як зростання цін впливає на економіку:
Під час інфляції зростає вартість активів, тому виграють власники нерухомості й акцій. Ті, хто тримає гроші в готівці, втрачають. Інфляцію контролюють монетарною політикою: центральний банк визначає грошову масу та ставки. Підняття ставок стримує попит і інфляцію, але може сповільнити зростання.
Інфляційна рецесія (стагфляція) — це складний стан, коли висока інфляція поєднується зі спадом економіки й високим безробіттям. Зростання цін на тлі падіння доходів створює серйозні проблеми для споживачів і політиків.
Стагфляція складна для управління: політика, що бореться з одним явищем, може посилити інше. Підвищення ставок знижує інфляцію, але поглиблює спад. Навпаки, стимулювання економіки може загострити інфляцію. Тому стагфляція — один із найскладніших для розв’язання станів.
Відомий приклад — стагфляція 1970-х років, коли нафтове ембарго OPEC у 1973 році підняло ціни на нафту, збільшило витрати виробництва, знизило купівельну спроможність і темпи зростання. Це спричинило тривалий період високої інфляції, безробіття та стагнації.
Порівняння трьох видів економічних спадів допомагає виділити їхні особливості:
| Аспект | Рецесія | Депресія | Стагфляція |
|---|---|---|---|
| Економічна активність | Скорочення економічної активності | Тривалий період глибокого спаду | Низьке зростання з високою інфляцією |
| Безробіття | Зростає, погіршуючи ситуацію | Високе й тривале | Може змінюватися залежно від шоків |
| Дії уряду | Запобігання переходу в депресію | Політика для пом’якшення впливу | Може підвищувати ціни експансіоністською політикою |
| Вплив інфляції | Може супроводжувати рецесію | Посилює економічний спад | Висока інфляція — ключова ознака |
| Поведінка споживачів | Скорочення витрат через стагнацію доходів | Різке падіння витрат | Складність через зростання цін і падіння доходів |
Розуміння ключових чинників економічних криз допомагає підготуватись до спадів і захистити фінанси. Рецесії трапляються регулярно у всіх економіках і тривають від кількох місяців до років. Це нормальна, хоча й небажана, частина економічного циклу. Якщо ж рецесія затягується чи поглиблюється, можливий перехід у депресію з більш тяжкими наслідками.
Остання глобальна депресія — Велика депресія 1930-х років. Більшість експертів погоджується, що нині немає підстав очікувати повторення такого масштабу. Можливість інтервенції з боку центральних банків і фіскальні стимули урядів створюють захисний механізм, якого не було у 1930-х. Міжнародна співпраця й фінансові регуляції підвищили стійкість світової системи до шоків.
Разом із тим, зростання інфляції в окремі періоди викликає занепокоєння, а споживачі повинні захищати фінансову стабільність і диверсифікувати інвестиції. Розуміння різниці між рецесією, депресією та стагфляцією дозволяє робити обґрунтовані рішення й готуватися до різних сценаріїв.
Рецесія — це короткостроковий економічний спад, депресія — глибший і триваліший. Рецесія означає процес скорочення, а депресія — тривалий період економічної стагнації.
Рецесія — це короткострокове уповільнення зі зниженням зростання й зростанням безробіття. Депресія — тривалий і глибокий спад із ризиком дефляції й низькою активністю. Ключові індикатори — темпи зростання ВВП, рівень безробіття та корпоративні прибутки.
Велика депресія тривала з 1929 по 1939 рік у США. Вона розпочалася зі зламу фондового ринку в жовтні 1929 року («чорний вівторок», 29 жовтня 1929 року), спричинила глобальну кризу приблизно на десятиліття й масове безробіття в країнах із ринковою економікою.
Вони спричиняють зростання безробіття, підвищення витрат і зниження купівельної спроможності. Бізнеси закриваються, зарплати зменшуються, заощадження скорочуються — повсякденне життя стає набагато складнішим.
Зазвичай рецесія триває кілька місяців, а відновлення залежить від політики уряду й ринкової саморегуляції. Відновлення забезпечують зростання інвестицій і споживчих витрат.
Рецесію визначають як два послідовних квартали негативного зростання ВВП. Якщо реальний ВВП скорочується два квартали поспіль у річному вимірі, це відповідає технічному критерію рецесії.











