Рецесія та депресія: ключові відмінності та стратегії реагування в останні роки

Що таке рецесія?

Рецесія — це період, коли економіка припиняє зростати. Більшість фінансових інституцій визначають рецесію як зниження економічної активності. Зазвичай тривалість рецесії вимірюють у місяцях. Як правило, уряди визнають рецесію у випадку негативного зростання ВВП протягом двох кварталів поспіль.

Рецесія може стосуватися окремого регіону або країни. Для ідентифікації рецесії аналізують економіку всієї країни. Національне бюро економічних досліджень (США), недержавна організація, визначає рецесію як «істотне зниження економічної активності, яке охоплює всю економіку і триває більше кількох місяців». Для підтвердження рецесії необхідно враховувати інтенсивність, тривалість і масштаб поширення явища.

Економічні цикли властиві всім країнам, і рецесії часто можна передбачити. Рецесія означає стагнацію заробітних плат, зростання вартості життя та зменшення споживчих витрат. Для тих, хто прагне економічної свободи, рецесія може стати інвестиційною можливістю. Розуміння циклічності економічних спадів допомагає інвесторам і політикам розробляти відповідні заходи реагування й стратегії пом’якшення наслідків.

Причини рецесії

Рецесію можуть спричиняти різні фактори: крах «бульбашок» на ринку нерухомості чи акцій, спад виробництва, втрата споживчої впевненості. Також тригерами можуть бути біржові падіння або високі відсоткові ставки.

Упродовж останніх років пандемія COVID-19 змусила багато компаній закритися, що призвело до різкого зростання безробіття. Домогосподарства, які втратили дохід, збільшили борги, спричинивши економічний спад. Однак у США уряд здійснив масштабне вливання коштів для стимулювання економіки. Це показує, як сучасні уряди намагаються протидіяти рецесії фіскальними й монетарними інструментами.

Ознаки рецесії

Рецесія супроводжується такими явищами:

• Високе безробіття: Підприємства скорочують персонал через зниження попиту.
• Падіння цін і обсягів продажу на ринку житла: Ринок нерухомості зазнає значного тиску на зниження.
• Спад фондового ринку: Інвестори втрачають довіру до економіки. Компанії не отримують прибутків, що підсилює песимізм на ринку.
• Падіння заробітних плат: Доходи населення застоюються або знижуються, що зменшує купівельну спроможність.
• Негативне зростання ВВП: Споживачі знижують витрати, попит на товари зменшується, що запускає економічну спіраль.

Рецесія — складова економічних циклів. Після Другої світової війни відбулося 13 рецесій. Одна з наймасштабніших — глобальна фінансова криза 2008 року, яка почалася у грудні 2007 року й завершилася у червні 2009 року.

Її причиною стали ризиковані іпотечні кредити. Повний обвал ринку житла спричинив глобальну фінансову кризу. Статистика 2008 року демонструє масштаби:

• Половина американських домогосподарств втратила 25% статків.
• Чверть домогосподарств у США втратили 75% майна.
• З грудня 2007 до 2010 року втрачено понад 8,7 млн робочих місць.

Фінансова криза 2008 року негативно вплинула на всі сектори економіки, але не тотожна економічній депресії.

Ключові відмінності між рецесією та депресією

Як зазначено вище, рецесія — це спад, що є частиною економічного циклу, який супроводжується безробіттям і зниженням виробництва. Для неї характерні зниження доходів домогосподарств і відкладення інвестицій.

Депресія — це особливо важка рецесія. Вона характеризується різким падінням промислового виробництва, масовим безробіттям, значним скороченням міжнародної торгівлі та руху капіталу. Бізнес скорочує виробництво і закриває заводи, що зменшує обсяги експорту.

Рецесія і депресія — це не одне й те саме. Рецесія може бути локалізована в окремій країні, тоді як депресія може охопити кілька держав (наприклад, Велику депресію 1930-х років). Основні відмінності — у масштабі, тривалості та тяжкості явища.

Велика депресія 1930-х років

Велика депресія тривала з 1929 до 1939 року і мала надзвичайно масштабні та тяжкі наслідки. Це найбільший економічний спад в історії. Почалася як рецесія у США в 1929 році, а згодом охопила інші регіони, зокрема Європу.

Під час Великої депресії у США спостерігалися такі явища:

• Стрімке зростання безробіття: Роботу втратили майже 25% працездатного населення.
• Падіння заробітних плат: Ті, хто зберіг роботу, отримували значно менше, ніж до депресії. З 1929 по 1933 рік зарплати впали на 42,5%.
• Значне зниження ВВП: Виробництво різко скоротилося у всіх секторах.

У 1930–1933 роках під час Великої депресії збанкрутували багато банків, що спричинило ланцюгову фінансову кризу.

Велика депресія мала кілька причин. На неї вплинули, зокрема, обвал біржі 1929 року та посуха 1930-х років.

Ще до початку депресії економіка вже була на спаді: безробіття зростало, виробництво знижувалося, а акції були переоцінені. 24 жовтня 1929 року, у «Чорний четвер», інвестори продали приблизно 13 мільйонів акцій. Відтоді розпочалося зростання боргів, банкрутства та кризи банків.

Рецесія та інфляція

Інфляція — це зростання цін на товари й послуги з часом. Через це вартість валюти знижується, і на ту саму суму можна купити менше товарів та послуг. Помірна інфляція, на думку економістів, може стимулювати економічне зростання. Висока інфляція шкодить споживачам і заощадженням.

Інфляція виникає через зростання попиту на товари та послуги. Коли попит перевищує пропозицію, ціни зростають. Інфляцію вимірюють у відсотках. Вона означає зниження купівельної спроможності валюти.

Види інфляції

• Інфляція попиту: Виникає, коли попит перевищує виробничі можливості економіки (розрив між попитом і пропозицією).
• Інфляція витрат: Зумовлена зростанням собівартості виробництва, що підвищує ціни готової продукції.
• Вбудована інфляція: Є наслідком впливу минулих подій. Підвищення зарплат може призводити до зростання цін на товари й послуги.

Зростання вартості активів вигідне їх власникам, але не тим, хто зберігає кошти готівкою, бо знижується вартість валюти. Зазвичай інфляцію контролюють монетарною політикою, коли центральні банки регулюють грошову масу й відсоткові ставки.

Що таке стагфляція?

Стагфляція (інфляційна рецесія) — це період, коли економічна активність знижується за високої інфляції. У цей період рівень безробіття високий. Економісти зазначають, що керувати стагфляцією складно, оскільки політика, що допомагає в одних обставинах, може погіршувати інші. Після нафтової кризи 1970-х стагфляція неодноразово виникала у світовій економіці.

Одна з основних теорій пояснює стагфляцію зміною цін на нафту. Коли ціни на нафту різко зростають, виробничі можливості економіки знижуються. Типовий приклад — ембарго Організації країн-експортерів нафти 1973 року щодо західних країн. У цей час зросли транспортні витрати, виробництво стало дорожчим. Наприклад, логістика товарів подорожчала. У цьому процесі багато людей втратили роботу, але ціни зросли. Водночас існує думка, що раптове зростання цін на нафту не завжди спричиняє інфляцію чи рецесію одночасно.

Фахівці вказують на інші причини: помилкову економічну політику та ослаблення золотого стандарту. Національні валютні системи зазвичай базуються на стійких валютах, наприклад, золоті. Але коли золотий стандарт перестав діяти, ціни почали змінюватися відповідно до політики окремих урядів чи ринкових умов. Це означає, що вартість валюти більше не фіксована та може коливатись.

Рецесія, депресія та стагфляція

Рецесії — невід’ємна частина економіки. У цей період економічна активність знижується. Якщо безробіття зростає, може розпочатися депресія. Тривала рецесія впливає й на міжнародну економіку.

Стагфляція — це більше, ніж поєднання низького зростання та високої інфляції. Під час стагфляції споживачі змінюють свою економічну поведінку у відповідь на монетарну політику. Це може призводити до зростання цін незалежно від безробіття. Уряд стимулює економіку експансивною монетарною політикою, але це не завжди дає зростання — лише дорожчають ціни.

Вплив рецесії та депресії

Для подолання таких криз важливо чітко оцінити ситуацію. Рецесії трапляються у всіх економіках і зазвичай тривають від кількох місяців до кількох років. Якщо рецесія затягується, вона може перерости у депресію. Остання депресія у світі — Велика депресія 1930-х років. Однак більшість експертів не рекомендують розглядати поточну ситуацію надмірно песимістично. Проте, з огляду на високу інфляцію, споживачам слід захищати свої фінанси та відстежувати загальні економічні тенденції.

Рецесія та Bitcoin

Деякі інвестори вважають, що золото або Bitcoin можуть слугувати захистом для інвестицій під час рецесії. Наприклад, компанія VanEck прогнозує, що схвалення Bitcoin ETF може перетворити Bitcoin на альтернативу емісії грошей Федеральною резервною системою під час рецесій. Водночас інші інвестори наголошують, що Bitcoin досі не має такої довіри, як золото. Наприклад, на початку травня 2024 року через подальше зростання інфляції у США та фіксацію ставок ФРС виникли побоювання щодо стагфляції, і Bitcoin, що піднявся до $73 000, знизився до $60 000.

Водночас аналітик Bloomberg Майк МакГлоун у липні 2023 року попереджав у медіа, що «ринок активів, який тримався на вливаннях ліквідності, зазнав кризи через раптове підвищення ставок», і «у разі рецесії всі криптоактиви, що зросли, впадуть». Проте він зазначав, що у випадку Bitcoin під час рецесій спостерігалося відмінне зростання. МакГлоун вказував, що «під час світової рецесії 2008 року ціни на Bitcoin росли разом із золотом» і що «Bitcoin покаже відмінне зростання у періоди рецесій».

FAQ

У чому основна відмінність між рецесією та депресією? Як їх відрізнити?

Рецесія — це короткочасний економічний спад з обмеженим масштабом і тривалістю, який супроводжується скороченням ВВП і втратою зайнятості. Депресія — це глибокий і тривалий спад, що триває роками, супроводжується серйозним падінням виробництва, стійким високим безробіттям і затяжною стагнацією інвестицій.

Яка звичайна тривалість економічних рецесій? Які основні зміни ключових економічних показників?

Рецесії зазвичай тривають від 2 до 18 місяців. Основні економічні показники — темпи зростання ВВП, рівень безробіття та інфляції — знижуються під час рецесій і поступово відновлюються зі стабілізацією ситуації.

Які найвідоміші рецесії та депресії в історії та їхні ознаки?

Велика депресія 1930-х років призвела до масового безробіття й економічного краху. Крах доткомів на початку 2000-х спричинив різке падіння ринку акцій. Довга депресія 1873–1896 років супроводжувалася дефляцією цін і повільним зростанням попри збільшення виробництва. Основні ознаки — тривале зниження цін, масові банкрутства бізнесу, високий рівень безробіття й скорочення попиту в багатьох секторах.

Яку політику зазвичай застосовують уряди та центральні банки для реагування на рецесії?

Уряди й центральні банки зазвичай застосовують монетарне пом’якшення та фіскальні стимули. Центральні банки знижують ставки та викуповують активи. Уряди надають фінансову підтримку громадянам і бізнесу через пакети стимулювання та субсидії.

Як фізичним особам і компаніям захистити свої активи й бізнес під час рецесії?

Під час рецесії варто скорочувати витрати, оптимізувати структуру активів і підтримувати резерви. Бізнесу варто оптимізувати процеси, зменшувати непотрібні витрати й зберігати капітал. Фізичним особам — збільшувати заощадження, зменшувати борги і диверсифікувати портфель через стабільні й захисні інвестиції.

Чим відрізняється фінансова криза 2008 року від рецесії під час пандемії COVID-19 у 2020 році?

Криза 2008 року була спричинена «бульбашкою» на ринку житла й надмірним кредитуванням, а рецесія 2020 року — карантинними обмеженнями. Федеральна резервна система у 2020 році відреагувала швидше та масштабніше, збільшивши баланс на 80% за три місяці, тоді як у 2008 році це відбувалося поступово.

Як завчасно ідентифікувати ризик рецесії за економічними даними?

Аналізуйте ключові індикатори: рівень безробіття, промислове виробництво, роздрібні продажі та нові замовлення. Тривале падіння цих показників зазвичай сигналізує про наближення рецесії, що дозволяє своєчасно підготуватися й розробити стратегію реагування.

Які конкретні наслідки рецесії для зайнятості, ринку нерухомості та фондового ринку?

Під час рецесії компанії скорочують персонал, знижується вартість нерухомості через падіння попиту, а фондовий ринок падає через песимізм інвесторів. Попит на житло скорочується, зарплати застоюються, а вартість активів зменшується у різних секторах.