

Рецесія та депресія — це поняття, що позначають суттєві періоди економічного спаду. Вони можуть бути спричинені різними чинниками: фінансовими кризами, раптовими економічними шоками, змінами впевненості споживачів і бізнесу. Знання цих економічних явищ важливе для приватних осіб, бізнесу та державних органів. Цей посібник розглядає минулі фінансові кризи як приклади, щоб показати, що відбувається, коли економіка стикається з глибокими спадами, і дає розуміння механізмів економічного скорочення та їх впливу на суспільство.
Рецесія починається, коли економіка припиняє зростати й переходить до скорочення. Більшість фінансових установ визначають її як економічний спад із тривалим зниженням економічної активності у кількох секторах. Рецесії зазвичай тривають місяці, а їх тривалість залежить від глибини скорочення і дієвості політичних заходів.
Уряд зазвичай визначає рецесію як спад після двох послідовних кварталів негативної динаміки валового внутрішнього продукту. Це технічне визначення дає чіткий орієнтир для фіксації початку рецесії, хоча дехто з економістів вважає його надто вузьким для відображення всієї складності спадів.
Рецесія може обмежуватися окремим регіоном чи країною, однак у глобальній економіці спади часто поширюються за межі кордонів. За визначенням Національного бюро економічних досліджень США, рецесія — це «значне зниження економічної активності, що охоплює економіку загалом і триває понад кілька місяців». Це поняття включає не лише падіння ВВП, а й рівень зайнятості, промислове виробництво, споживчі витрати.
Для ідентифікації рецесії беруть до уваги такі критерії, як глибина, тривалість і поширення, й тільки один із них може частково компенсувати вплив спаду. Їх взаємодія визначає рівень серйозності рецесії та впливає на терміни відновлення економіки.
Економіки підпорядковуються циклам, і рецесії певною мірою передбачувані. Інверсія кривої дохідності, зниження споживчої впевненості та уповільнення виробництва можуть бути сигналами рецесії. Її наслідками можуть стати стагнація зарплат, зростання витрат і скорочення споживчих витрат, що створює замкнене коло скорочення.
Тим, хто прагне фінансової незалежності, варто зважати на циклічність рецесій — вони трапляються неодноразово впродовж життя. Фінансова стійкість через диверсифіковані інвестиції, резервний фонд і набуття нових навичок допомагає впоратися з цими періодичними економічними викликами.
Рецесії часто називають «меншим злом» порівняно з депресіями. Вони можуть спричиняти значні труднощі, але зазвичай тривають коротше й мають легші наслідки, ніж депресії.
Рецесії можуть бути наслідком різних причин: інфляційних або дефляційних циклів, розриву бульбашок на ринку активів (нерухомість, акції), уповільнення виробництва. Необхідно знати ці тригери, щоб визначати ризики й запроваджувати превентивні заходи.
Обвал фондового ринку, підвищення відсоткових ставок або падіння споживчої впевненості можуть спричинити вказані явища. За браку впевненості споживачі скорочують витрати та збільшують заощадження, що знижує попит на товари й послуги. Це змушує бізнес зменшувати виробництво, звільняти працівників, скорочувати інвестиції, що поглиблює спад.
Протягом останнього десятиліття глобальна пандемія COVID-19 змусила численні бізнеси тимчасово або остаточно закритися. Це спричинило різке зростання безробіття, адже цілі галузі призупинили діяльність. Люди, які залишилися без доходу, не могли сплачувати рахунки, накопичували борги, що ще більше ускладнило ситуацію для фінансових установ.
Відновлення економіки залежить від повернення людей до роботи, відновлення споживчої впевненості та пожвавлення інвестицій. Позитивною рисою сучасного ринку праці є зростання кількості дистанційних і фриланс-можливостей, які дають фінансову стабільність під час локальних спадів. Гнучкі формати роботи довели свою ефективність під час криз, дозволяючи працівникам отримувати дохід навіть за обмежених традиційних можливостей.
Рецесію супроводжують економічні зміни, які охоплюють майже всі сфери життя, зокрема:
Рецесії є частиною економічних циклів і мають регулярний характер. З 1945 року відбулося тринадцять рецесій, що підтверджує циклічність економіки. Яскравий приклад — Велика рецесія 2008 року, яка тривала з грудня 2007-го до червня 2009-го, але її наслідки відчувалися ще роками.
Головна причина Великої рецесії — криза субстандартної іпотеки, яка спричинила крах ринку житла і спровокувала глобальну фінансову кризу. Фінансові установи здійснювали ризикове кредитування, створювали іпотечні цінні папери, які поширювали ризики по всій системі.
Статистика Великої рецесії 2008 року:
Велика рецесія вплинула на всі сфери економіки й мала світовий масштаб. Водночас її не можна ототожнювати з депресією, адже відновлення, хоча й повільне, все ж відбулося.
Депресія — це значно глибший і триваліший економічний спад. Вона супроводжується різким падінням виробництва, масовим безробіттям протягом років і значним скороченням міжнародної торгівлі. Бізнес може повністю зупиняти виробництво, закривати заводи, скорочувати експорт і руйнувати ланцюги постачання.
Рецесія може бути локальною, а депресія має глобальний масштаб через взаємозв’язок економік. Приклад — Велика депресія 1930-х, яка тривала десятиліття й зачепила майже всі країни.
Велика депресія почалася у США в 1929 році з обвалу фондового ринку й тривала до 1939-го, хоча деякі вважають, що її наслідки відчувалися до Другої світової війни. Це найбільший економічний спад у сучасній історії, що спричинив фундаментальні зміни в політиці та ролі держави в управлінні економікою.
| Аспект | Рецесія | Депресія |
|---|---|---|
| Економічний цикл | Звичайна частина циклу; тимчасове скорочення | Глибокий спад, триває набагато довше |
| Серйозність | Безробіття, скорочення доходів, відкладені інвестиції | Різке падіння виробництва, масове безробіття, скорочення торгівлі |
| Виробництво | Може сповільнюватися, але не зупиняється повністю | Підприємства зупиняють виробництво, закривають заводи, зменшується експорт |
| Географія | Часто локальна або регіональна | Зазвичай глобальна, охоплює кілька країн |
| Історичний приклад | Велика рецесія | Велика депресія |
| Тривалість | Коротка, від кількох місяців до кількох років | Довга, часто триває роки |
Під час Великої депресії Сполучені Штати зіткнулися з безпрецедентними економічними труднощами, що показує, наскільки глибокими можуть бути економічні спади:
Між 1930 і 1933 роками тисячі банків збанкрутували, що знищило заощадження мільйонів американців і підірвало довіру до фінансової системи. Через відсутність страхування депозитів вкладники втрачали всі кошти, що поглиблювало кризу.
Інфляція — це зростання цін на товари й послуги в економіці з часом. Через це валюта знецінюється, і за ті ж гроші можна купити менше. Це впливає на всіх, особливо на людей із фіксованим доходом.
Валюта вважається ослабленою чи девальвованою. Помірна інфляція (близько 2% на рік) може сприяти економічному зростанню, але висока інфляція негативна для споживачів і заощаджень. Якщо інфляція перевищує зростання зарплат, реальні доходи падають, і рівень життя знижується.
Інфляція виникає, коли попит на товари й послуги перевищує пропозицію. За такого дисбалансу ціни зростають, бо споживачі конкурують за обмежені ресурси. Інфляцію вимірюють у відсотках — це падіння купівельної спроможності валюти з роками.
Під час інфляції активи дорожчають, тож виграють власники нерухомості й акцій, а ті, хто тримає готівку, втрачають. Інфляцію стримують через монетарну політику: центральний банк регулює обсяг грошей та відсоткові ставки за допомогою інструментів, наприклад, зміни облікової ставки чи операцій на відкритому ринку.
Інфляційна рецесія або стагфляція — це складна ситуація, коли висока інфляція збігається зі спадом економіки та стійким безробіттям. Виникає дилема: класичні антикризові заходи (зниження ставок, більше витрат) можуть посилити інфляцію, а боротьба з інфляцією (підвищення ставок) — поглибити спад.
Стагфляцією складно управляти, бо політика розв’язання однієї проблеми може погіршити іншу. Наприклад, стимулювання економіки для зниження безробіття підвищує інфляцію, а посилення монетарної політики збільшує безробіття.
Знаковий приклад — стагфляція 1970-х років, зумовлена ембарго ОПЕК 1973 року, коли ціни на нафту зросли вчетверо. Це призвело до високої інфляції й стагнації в багатьох розвинених країнах і змінило уявлення про зв’язок інфляції та безробіття.
| Аспект | Рецесія | Депресія | Стагфляція |
|---|---|---|---|
| Економічна активність | Скорочення загальної економіки | Тривалий глибокий спад | Низьке зростання при високій інфляції |
| Безробіття | Зростає, погіршує ситуацію | Високе й тривале | Може коливатися залежно від шоків |
| Дії уряду | Запобігає переходу у депресію | Впроваджує політику для зменшення наслідків | Може стимулювати попит, підвищуючи ціни |
| Інфляція | Може супроводжувати рецесію | Погіршує стан економіки | Висока інфляція — основна ознака |
| Поведінка споживачів | Скорочують витрати через стагнацію доходів | Різке падіння витрат | Важко пристосуватися до цін і доходів |
Розуміння основних причин економічних криз допомагає підготуватися до спадів і захистити свої фінанси. Рецесії трапляються регулярно, тривають кілька місяців чи років і є частиною економічного циклу. Якщо вони поглиблюються, це може призвести до депресії, але такий сценарій рідкісний у сучасних умовах із втручанням центральних банків та урядів.
Остання глобальна депресія — 1930-ті роки. Фахівці погоджуються, що найближчим часом повторення подібного сценарію малоймовірне. Сучасні інструменти (страхування депозитів, допомога з безробіття, міжнародна монетарна політика) мінімізують ризики глибоких спадів. Водночас зростання інфляції — актуальна проблема, тому варто дбати про фінансову стійкість і страхування інвестицій від ризиків рецесії та інфляції.
Диверсифікація активів, резервний фонд і моніторинг економічної ситуації допомагають долати невизначеність. Додатково розвиток навичок і кількох джерел доходу підвищує стійкість під час спадів.
Рецесія — це кількамісячний спад із падінням ВВП і зайнятості. Депресія — це глибокий і тривалий спад із масовим безробіттям та значним скороченням економіки, який триває роками.
Рецесія — короткостроковий спад із падінням ВВП і зайнятості (місяці — роки). Депресія — набагато глибший і довший спад (роки), із різким скороченням економіки, більшим безробіттям і дефляційними процесами.
Рецесія — це спад ВВП два квартали поспіль. Депресія — це тривалий і значно глибший спад із масштабними труднощами. Рецесія — тимчасове уповільнення, депресія — тривале негативне зростання й глибока криза.
Велика депресія тривала з 1929 по 1933 рік у США. Вона почалася з обвалу ринку в жовтні 1929 року (особливо 29 жовтня, «Чорний вівторок») і спричинила глобальні економічні потрясіння, безробіття й складнощі для країн із ринковою економікою.
Вони спричиняють втрату роботи, зменшення доходів і фінансові труднощі. Люди втрачають заощадження, падає впевненість, зростає соціальне напруження. Також зростають проблеми із психічним здоров’ям через невизначеність і матеріальні труднощі.
У середньому економічна рецесія триває близько одного року (приблизно 11 місяців за історією). Деякі спади коротші, інші довші — усе залежить від економіки й політики.
Зазвичай застосовують фіскальні стимули й монетарне пом’якшення: збільшують державні витрати, знижують ставки, розширюють грошову масу для стимулювання росту й зайнятості.
Безробіття значно зростає. Бізнес скорочує нові робочі місця, звільняє працівників, що є ключовою ознакою рецесій і депресій.











