

Економічна рецесія означає значне падіння економічної активності у країні чи регіоні. Зазвичай уряд визначає рецесію як два поспіль квартали негативного приросту валового внутрішнього продукту (ВВП). Рецесії тривають від кількох місяців до кількох років залежно від тяжкості.
Економіка рухається циклічно: періоди зростання, піки, рецесії та відновлення. Рецесія — невід’ємна частина циклу, її часто можна прогнозувати за економічними показниками. Рецесія може обмежуватися певною країною чи регіоном і не обов’язково охоплює весь світ.
Під час рецесії спостерігають стагнацію заробітних плат, зростання вартості життя та різке зниження споживчих витрат. У порівнянні з економічною кризою рецесії, як правило, менш тяжкі й швидше завершуються.
Економічну рецесію можуть спричинити такі складні фактори:
Інфляційні та дефляційні цикли: Якщо інфляція надмірна, центральні банки підвищують процентні ставки для її стримування, що може уповільнити економічну активність. Навпаки, тривала дефляція спонукає споживачів відкладати покупки, а це знижує виробництво.
Лопання бульбашок активів: Коли ціни на нерухомість, акції чи інші активи значно перевищують реальну вартість, виникає бульбашка активів. Після її лопання ціни різко падають, що спричиняє великі втрати для інвесторів і бізнесу.
Уповільнення виробництва: Якщо попит падає або витрати на виробництво зростають, компанії скорочують обсяги, що зменшує зайнятість і доходи.
Втрата споживчої впевненості: Коли споживачі непокояться щодо економічних перспектив, вони більше заощаджують і менше витрачають, знижуючи загальний попит.
Обвал фондового ринку або високі процентні ставки: Обвал фондового ринку зменшує статки інвесторів, а високі ставки підвищують вартість кредитування. Обидва чинники негативно впливають на економічну активність.
Високе безробіття: При зниженні доходів компанії скорочують витрати, звільняють працівників або закривають нерентабельні підрозділи. Це запускає ланцюгову реакцію: новозвільнені витрачають менше, що ще більше знижує попит.
Падіння цін і розпродаж нерухомості: Ринок нерухомості часто різко втрачає у вартості. Багато власників продають активи за низькими цінами, щоб розрахуватися з боргами чи покрити витрати на життя.
Падіння фондового ринку: Акції суттєво дешевшають, оскільки інвестори втрачають оптимізм щодо перспектив компаній, що зменшує статки приватних і інституційних інвесторів.
Зниження заробітних плат: Компанії заморожують чи скорочують зарплати, щоб вижити. Працівники отримують менше через високий рівень безробіття.
Негативний ВВП: Падіння валового внутрішнього продукту означає загальне скорочення економічної активності. Це змушує споживачів зменшувати витрати, поглиблюючи рецесійний цикл.
Рецесія — короткострокове й передбачуване падіння, частина економічного циклу. Типові ознаки: зростання безробіття, скорочення виробництва, два поспіль квартали негативного ВВП. Вплив часто обмежується окремою країною чи регіоном.
Криза — це тяжке й тривале економічне скорочення з різким падінням промислового виробництва, масовим безробіттям і значним спадом міжнародної торгівлі. Кризи тривають роками, охоплюючи кілька країн.
Головна відмінність: Рецесії й кризи відрізняються масштабом і тяжкістю. Рецесії можуть бути обмежені у часі й географії, а кризи зазвичай глобальні й мають глибші економічні й соціальні наслідки.
Велика депресія — яскравий приклад різниці між рецесією й кризою. Сполучені Штати й багато інших країн зіткнулися з такими явищами:
Рекордне безробіття: Безробіття сягнуло майже 25% робочої сили. Мільйони втратили роботу й залишилися без постійного доходу.
Суттєве скорочення зарплат: З 1929 по 1933 рік середня зарплата знизилася на 42,5%. Навіть ті, хто працював, отримували значно менше, ніж до кризи.
Масове падіння ВВП: ВВП США впав більш ніж на 30%, що відображає майже повний колапс економічної активності.
Тисячі банкрутств банків: З 1930 по 1933 рік тисячі банків збанкрутували, вкладники втратили заощадження, а кредитна система паралізувалася.
Ця криза тривала понад десять років і завершилася лише після Другої світової війни, яскраво показуючи різницю між кризою та типовою рецесією.
Інфляція — це загальне стійке зростання цін на товари й послуги в економіці з часом. При інфляції гроші втрачають купівельну спроможність — за ту ж суму можна купити менше, ніж раніше.
Рецесія й інфляція — різні економічні явища, але можуть виникати одночасно. Рецесія означає спад активності, інфляція — зростання цін. Іноді обидва явища поєднуються у ситуації, відомій як стагфляція.
Інфляція попиту: Виникає, коли загальний попит перевищує пропозицію. Якщо у споживачів більше грошей для витрат, а товарів і послуг бракує, ціни природно зростають — це ознака швидкого зростання економіки.
Інфляція витрат: Виникає, коли зростають витрати на виробництво і бізнес підвищує ціни для збереження прибутку. Причини — подорожчання сировини, підвищення зарплат чи зростання цін на енергоресурси.
Вбудована інфляція: Також називають “очікуваною інфляцією”. Виникає, коли працівники вимагають підвищення зарплат через прогнозовану інфляцію, а бізнес піднімає ціни для покриття витрат. Це формує самопідтримуваний інфляційний спірал.
Стагфляція — це період, коли одночасно спостерігається висока інфляція й падіння економічної активності. Безробіття залишається високим, виробництво скорочується, а ціни на товари й послуги зростають.
Стагфляція вважається однією з найскладніших проблем для економічної політики. Традиційні протиінфляційні інструменти (наприклад, підвищення ставок) можуть поглибити спад, а стимулювання економіки підвищує інфляцію ще більше.
Після нафтових криз 1970-х років світова економіка пережила кілька періодів стагфляції. Ці явища показали межі традиційної політики й стимулювали розвиток нових економічних теорій.
Знання економічних чинників рецесій і криз допомагає підготуватися до майбутньої нестабільності. Важливо вчасно розпізнавати попереджувальні сигнали, відстежувати ключові показники й розуміти механізм циклу.
Рецесії регулярно впливають на всі економіки незалежно від рівня розвитку. Це природна частина циклу й триває від кількох місяців до кількох років. Якщо рецесія затягується без ефективного втручання, негативні наслідки можуть накопичуватися й поширюватися.
Нерозв’язані економічні проблеми можуть призвести до переростання рецесії у кризу. Тому моніторинг економічних показників, гнучка фіскальна й монетарна політика та превентивні заходи є важливими для мінімізації впливу негативних циклів.
Рецесія — це період уповільнення економічного зростання. Економічна криза — це тяжке скорочення з високим безробіттям і серйозними фінансовими проблемами. Рецесія триває коротко; криза — значно довше.
Рецесія триває від кількох місяців до кількох років. Основні ознаки: два або більше поспіль квартали скорочення, зростання безробіття й падіння виробництва та споживання.
Рецесії часто виникають через зміни фіскальної політики, економічні шоки, високе безробіття й зниження інвестицій у бізнес. Це ослаблює попит і загальну економічну активність.
Рецесія призводить до зростання безробіття, підвищення вартості життя й падіння доходів. Розрив між багатими й бідними посилюється, соціальна нерівність зростає, а люди з низькими доходами стикаються з більшими труднощами.
Велика депресія 1929 року спричинила масове безробіття й економічний спад. Глобальна фінансова криза 2008 року викликала світову рецесію, залишивши мільйони людей без роботи.
Вони застосовують стимулюючу монетарну політику й фіскальні заходи: зниження процентних ставок і збільшення державних витрат для підвищення загального попиту та відновлення економіки.
Фаза рецесії характеризується спадом активності: падінням квартального ВВП, зниженням прибутків компаній і скороченням зайнятості. Основні показники — зниження витрат і інвестицій.
Так, економічні кризи спричиняють значне зростання безробіття. Масштаб залежить від тяжкості та реакції уряду. Рецесії часто призводять до прямої втрати робочих місць через скорочення витрат компаніями.











