Як один комікс передбачає виклик туристичного буму в Азії? Сучасне відкриття мережевих чуток

Інтернет-міфи поширюються швидше, ніж уявляєш. Коли вигадані історії починають розповсюджуватися у соціальних мережах, вони можуть миттєво перетворитися на реальні кризи, що впливають на галузі. Японський комікс «Я бачу майбутнє» нещодавно став центром цієї хвилі, оскільки сюжет про катастрофу 5 липня 2025 року через мережу поширився і вплинув на туристичний та авіаційний бізнес у Гонконгу, Тайвані та навіть Японії.

Як швидко поширюються чутки? Соціальні мережі відіграють ключову роль

Початок події здається звичайним — вигаданий пророцтво у коміксі. Однак, коли відомий гонконгський фахівець з фэн-шуй зробив на його основі свої припущення, ситуація кардинально змінилася. Медіа у Гонконгу широко висвітлили цю передбачення, і воно стало майже всезнаним. Водночас, у мережах Тайваню почали поширювати повідомлення про те, що 5 липня в Японії станеться катастрофа, і люди почали без перевірки поширювати цю інформацію.

Авіакомпанії Великого залізничного району пізніше оголосили, що з 12 липня по 25 жовтня зменшать кількість рейсів до Сендай і Токіма. Вони зізналися, що за результатами досліджень багато пасажирів щиро вірять у ці мережеві повідомлення, і щоб зберегти ефективність роботи, їм довелося коригувати розклад. Це рішення показує, що мережеві чутки вже проникли у реальні бізнес-рішення.

Художник коміксу особисто спростовує міфи, а офіційні особи теж заперечують

У відповідь на швидке зростання паніки автор «Я бачу майбутнє» Рю Тсуя (72 роки) вирішила виступити. Вона оприлюднила заяву у японських ЗМІ, підкреслюючи, що цей твір базується на її особистих снах і не є науковим прогнозом. Вона закликала громадськість раціонально ставитися до ситуації, слідувати порадам фахівців з запобігання катастрофам і готуватися на основі науки, а не сліпо вірити вигаданим пророцтвам.

Губернатор Міяґі-кен у Японії, Йошіхіро Мураї, прямо заявив, що чутки про пророцтва катастроф є дуже ненауковими і вже мають реальний вплив на туризм у регіоні. Офіційне спростування і критика ще більше підкреслюють абсурдність цих міфів.

Чому люди так легко вірять мережевій інформації? Недоліки медіаграмотності

Дослідження Міністерства внутрішніх справ Японії виявило тривожний факт — майже половина опитаних вважає, що інформація з інтернету є «правдивою або ймовірно правдивою», і близько чверті з них поширюють її без перевірки. Ці дані свідчать про загальну недостатність медіаграмотності у населення.

Люди у Гонконгу та Тайвані легко потрапляють у паніку через складність причин. З одного боку, у цих регіонах глибоко закорінена висока прийнятність езотеричних культур і пророцтв; з іншого — алгоритми соціальних мереж посилюють підтверджувальні упередження, що робить людей більш схильними приймати інформацію, яка відповідає їхнім очікуванням. Коли вигадані історії поєднуються з існуючими переконаннями, вони здатні серйозно вплинути на туристичний ринок.

Глибока рефлексія: апокаліптична тривога і суспільна нестабільність

Ця подія не є ізольованою — вона відображає загальну тривогу сучасного суспільства щодо невизначеного майбутнього. З давніх часів людство шукає пророчества і гадання як спосіб заспокоєння душі. У сучасному світі високих технологій ця психологічна потреба не зменшується, а навпаки — через мережі вона стає ще більш поширеною.

Чутки здатні впливати на галузі через страх і безсилля. Коли люди налякані, навіть неперевірена інформація легко приймається. Комікс «Я бачу майбутнє» випадково став дзеркалом, що відображає недоліки навичок розпізнавання інформації у епоху інтернету.

Ключові заходи для запобігання поширенню чуток: підвищення медіаграмотності всього суспільства

Ця ситуація ясно показує, що необхідно терміново підвищувати медіаграмотність і навички критичного мислення у громадян. У потоці інформації, де важко відрізнити правду від брехні, кожна людина має виробити звичку перевіряти джерела, шукати підтвердження фактів і консультуватися з фахівцями.

Для боротьби з подібними мережевими міфами платформи мають посилювати механізми фактчекінгу, а офіційні органи — швидко публікувати науково обґрунтовані спростування. Ще важливіше — система освіти повинна включати навчання медіаграмотності, щоб з молодих років навчити людей розпізнавати фейки.

У разі виникнення природних катастроф науковий підхід до запобігання є ключовим, а не занурення у пророцтва кінця світу. Лише тоді, коли більше людей матимуть критичне мислення і навички розпізнавання інформації, можна буде зменшити суспільні коливання, викликані міфами. Основне послання цієї ситуації — не в тому, чи справдиться пророцтво з коміксу, а в тому, як ми зможемо зберегти раціональність у епоху інформаційного вибуху.