Перед тобою стоїть чашка, ти п’єш воду — це стакан; ти куриш — це попільничка; ти складаєш квіти — це ваза; сама по собі чашка, по суті, нічого не означає, це називається порожнеча; що ти з нею робиш — те й вона, це називається чудовим застосуванням. Якщо ти наполягаєш, що вона обов’язково саме чашка — це називається зупинкою на формі. Через це ти не шкодуєш сперечатися з іншими, це називається прив’язаністю до себе. В результаті, твої суперечки викликають емоції та образи — це називається турботами. Нарешті, ти починаєш відчувати неприязнь до цієї людини — це називається упередженням. Потім ти розумієш, що насправді у цьому світі немає інших, є тільки ти сам. Коли ти тут — світ існує разом із тобою, коли ти йдеш — світ зникає. Ті інші, ті перепони, ті прив’язаності, ті контролі — все це лише внутрішні конфлікти, які ти сам створюєш у своєму серці. І тоді ти знову розумієш ту фразу: «Спочатку нічого не було, куди ж тоді потрапляє пил?»