
Рецесія та депресія — це поняття, які позначають значні періоди економічного спаду з глибоким впливом на людей, бізнес і держави. До таких спадів призводять фінансові кризи, економічні шоки чи зміни у споживацькій та бізнесовій довірі. Відмінності між цими явищами важливо розуміти інвесторам, політикам і громадянам. Огляд містить аналіз минулих фінансових криз як прикладів, щоб пояснити динаміку економічних спадів, їх причини, особливості та довгострокові наслідки.
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ
Рецесія виникає, коли економіка припиняє зростання та починає скорочуватися. Фінансові установи та економісти визначають її як спад, що охоплює кілька секторів із відчутним зниженням активності. Тривалість рецесії зазвичай вимірюють місяцями, що відрізняє її від більш масштабних криз.
Офіційне визначення рецесії — це спад після двох поспіль кварталів негативного зростання ВВП. Такий технічний орієнтир дозволяє точно визначити початок рецесії, але її реальний вплив набагато ширший за статистичні дані.
Рецесія може зачіпати окремий регіон або країну, проте в сучасній глобальній економіці спади часто поширюються між державами. National Bureau of Economic Research (NBER, США) визначає рецесію як «значне падіння економічної активності, що триває понад кілька місяців і охоплює всю економіку». Це підкреслює широту та тривалість спаду.
Для визначення рецесії враховують глибину, тривалість і поширення явища, але один із факторів може частково компенсувати інші. Наприклад, затяжна, але поверхнева рецесія має інші наслідки, ніж короткий, але гострий спад.
Економіки піддаються циклічним змінам, і рецесії — передбачувана частина таких циклів. Під час рецесії зазвичай спостерігається застій зарплат, зростання вартості товарів і послуг та скорочення витрат домогосподарств, які стають більш обережними щодо фінансового майбутнього. Такі поведінкові зміни ще більше поглиблюють спад і створюють самопідсилювальний цикл.
Рецесії часто називають «меншим із двох зол» у порівнянні з депресіями. Хоч вони болісні, рецесії зазвичай коротші та менш руйнівні, а економіки відновлюються у прийнятний строк.
Серед причин рецесії — інфляція та дефляція, розрив фінансових бульбашок (на ринку нерухомості чи акцій), уповільнення виробництва й промисловості. Розуміння цих чинників дає змогу прогнозувати й пом’якшувати майбутні спади.
Обвал фондового ринку, високі ставки чи падіння споживацької довіри можуть спровокувати рецесію. При втраті довіри споживачі скорочують витрати та збільшують заощадження, знижуючи попит. Це змушує бізнес скорочувати виробництво, звільняти працівників і зменшувати інвестиції, ще більше поглиблюючи спад.
Наприклад, унаслідок пандемії COVID-19 багато компаній тимчасово або назавжди закрилися. Це спричинило зростання безробіття в багатьох секторах, а люди без доходу накопичували борги, що додатково посилювало фінансову нестабільність.
Відновлення економіки залежить від повернення людей на роботу та відновлення активності. Державні стимули, коригування монетарної політики й ринкові корекції допомагають цьому процесу.
Рецесія супроводжується такими явищами:
Рецесії — частина економічного циклу. Від Другої світової війни у США відбулося тринадцять рецесій. Відомим прикладом є Велика рецесія 2007–2009 років, яка залишила довгострокові наслідки для світової економіки.
Причина Великої рецесії — криза субстандартних іпотек, що призвела до краху ринку житла й фінансової системи. Фінансові установи видавали ризиковані кредити, які потім об’єднували у складні інструменти, поширюючи ризик по всьому світу.
Статистичні дані щодо Великої рецесії 2008 року:
Велика рецесія торкнулася всіх секторів економіки, але її не слід плутати з депресією — більш глибокою та тривалою кризою.
Депресія — це набагато серйозніший і тривалий економічний спад, що виходить за межі рецесії. Він супроводжується різким зниженням промислового виробництва, масовим і стійким безробіттям, значним падінням міжнародної торгівлі. Компанії можуть припинити виробництво і закрити заводи, різко скорочується експорт і світова торгівля.
Рецесія може бути локальною, а депресія — глобальною через взаємопов’язаність фінансів і торгівлі. Приклад — Велика депресія 1930-х років, що тривала десятиліття й охопила майже всі індустріальні країни.
Велика депресія почалася у США у 1929 році з краху ринку акцій і тривала до 1939 року, коли Друга світова війна стимулювала економіку. Це був найгірший спад сучасності, що кардинально змінив підхід держав до економічної політики.
| Аспект | Рецесія | Депресія |
|---|---|---|
| Економічний цикл | Частина циклу; тимчасове падіння, що періодично повторюється | Серйозний спад, часто довготривалий і руйнівний |
| Серйозність | Безробіття, падіння доходів, затримка інвестицій, скорочення ВВП | Різке скорочення виробництва, масове безробіття, зниження торгівлі, можливі соціальні потрясіння |
| Вплив на виробництво | Виробництво уповільнюється, але зазвичай не зупиняється повністю | Компанії зупиняють виробництво, закривають заводи, експорт різко падає |
| Географія впливу | Часто обмежується країною чи регіоном, але може поширюватися | Глобальний вплив, охоплює кілька країн і континентів |
| Приклад | Велика рецесія 2007–2009 | Велика депресія 1930-х |
| Тривалість | Коротша — місяці або кілька років | Довша — кілька років або десятиліття |
США зіткнулися з такими викликами у період Великої депресії:
Під час Великої депресії тисячі банків збанкрутували, знищивши заощадження мільйонів вкладників. Це призвело до створення федерального страхування депозитів і посилення банківського регулювання.
Інфляція — це зростання цін на товари та послуги з часом, що відрізняється від рецесії. Валюта знецінюється, купівельна спроможність падає — за ті ж гроші можна придбати менше. Це особливо відчутно для людей із фіксованими доходами чи невеликими заощадженнями.
Валюта вважається ослабленою. Помірна інфляція (2–3% на рік) може сприяти розвитку економіки, але висока інфляція негативно впливає на споживачів і їхні заощадження. Гіперінфляція особливо руйнівна — приклади: Веймарська Німеччина, Зімбабве, Венесуела.
Інфляція виникає при зростанні попиту на товари й послуги понад пропозицію. Коли попит перевищує пропозицію — ціни зростають. Інфляцію виражають у відсотках, вона означає зниження купівельної сили валюти.
Під час інфляції зростає вартість активів, тому виграють власники нерухомості, акцій, товарів, а не ті, хто зберігає готівку чи інвестує у фіксований дохід. Для контролю інфляції застосовують монетарну політику: центральний банк регулює обсяг грошей і ставки.
Інфляційна рецесія, або стагфляція, — це поєднання високої інфляції зі спадом економіки й стійким безробіттям. Це створює складне середовище, бо традиційні заходи для боротьби з рецесією (зниження ставок, зростання витрат) можуть посилити інфляцію, а боротьба з інфляцією (підвищення ставок, скорочення витрат) — поглибити спад.
Стагфляція складна для управління: політика, спрямована на вирішення одного питання, може погіршити інше. Традиційна теорія передбачала зворотний зв’язок між інфляцією і безробіттям, але стагфляція це спростувала.
Відомий приклад стагфляції — 1970-ті роки після нафтового ембарго OPEC у 1973-му. Ціни на нафту зросли вчетверо, що спричинило і високу інфляцію, і економічний застій у розвинених країнах.
| Аспект | Рецесія | Депресія | Стагфляція |
|---|---|---|---|
| Економічна активність | Скорочення активності в кількох секторах | Тривалий глибокий спад з масовим падінням виробництва | Низьке чи негативне зростання при високій інфляції |
| Безробіття | Може підвищуватися, погіршуючи ситуацію | Високе й стійке, охоплює значну кількість людей | Може залишатися підвищеним, незважаючи на політичні заходи |
| Дії уряду | Запобігання переходу у депресію шляхом стимулювання | Комплексна політика для пом’якшення наслідків | Може застосовувати експансіоністські заходи, але ризикує підвищити ціни |
| Вплив інфляції | Інфляція низька або знижується | Може виникати дефляція, збільшуючи боргове навантаження | Висока інфляція зберігається при слабкому зростанні |
| Поведінка споживачів | Скорочення витрат через невизначеність і стагнацію доходів | Різке падіння витрат і накопичення запасів | Складнощі через зростання цін і невпевненість у роботі |
Розуміння чинників економічних криз допомагає людям, бізнесу й урядам краще готуватися і реагувати на них. Рецесії трапляються регулярно і тривають кілька місяців чи років. Якщо вони затягуються або поглиблюються, наслідки можуть стати більш серйозними й призвести до депресії, що рідко трапляється у сучасних економіках.
Остання глобальна депресія — 1930-ті роки. Експерти зберігають обережність щодо майбутніх викликів. Водночас інфляція залишалася проблемою у різні періоди, тому споживачам варто захищати фінансову стабільність і страхувати інвестиції від потенційних спадів.
Диверсифікація інвестицій, резервні заощадження, зменшення боргів і моніторинг економічної ситуації — ключові стратегії для подолання економічних потрясінь. Знання різниці між рецесією, депресією і стагфляцією допомагає приймати зважені фінансові рішення й бути готовим до різних сценаріїв.
Рецесія — це короткочасний спад, що триває місяці або кілька років. Депресія — це тривалий і глибокий спад, що триває роками. Депресія спричиняє значніше скорочення ВВП, вищий рівень безробіття і більші втрати, ніж рецесія.
Рецесія — це помірне падіння ВВП і зростання безробіття, депресія — різке скорочення ВВП і стрибок безробіття. Депресія триває довше й має більш руйнівний вплив і тривалий період відновлення.
Велика депресія (1929–1939) — найгірший спад в історії, що призвів до масового безробіття та банкрутства бізнесу. Криза 2008 року — найзначніша сучасна рецесія, викликана крахом ринку нерухомості та глобальним спадом.
У середньому рецесії тривають близько 10,4 місяця. Найкоротша — 6 місяців, найдовша — 16 місяців. Тривалість залежить від економічної ситуації та політики.
Велика депресія призвела до масового безробіття, бідності і фінансової нестабільності. Сім’ї втрачали доходи, рівень життя знижувався, а фінансові труднощі тривали роками. Багато людей залишилися без роботи, заощаджень і житла.
Серйозна рецесія переходить у депресію при масових банкрутствах фінансових установ і тривалому глобальному спаді. Тригери — руйнування балансових показників бізнесу, фінансів і домогосподарств, банкрутства банків, скорочення кредитування. Сучасні центробанки запобігають цьому, оперативно втручаючись і підтримуючи ліквідність, чого не було у 1929 році, коли політичні помилки поглибили кризу.











